Поради вчителям

Корисні посилання для вчителів

Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни. 9 правил

Як навчати під час війни: чекліст учителя на дистанційці

Як вчителю організувати свою роботу під час війни: рекомендації Державної служби якості освіти

"Психологічний чекап" 

Швидка діагностика психологічного стану. З метою моніторингу та визначення Вашого психоемоційного стану, вчасного його врегулювання виберіть твердження, які найбільше Вам підходять 

Причини виникнення післявідпускного синдрому

Як уникнути післявідпускного синдрому

«Як діяти під час онлайн уроків, якщо вмикається сигнал 

«Увага всім! Повітряна тривога»»

Якщо почули сигнал «Увага всім! Повітряна тривога» - не нехтуйте. Це сигнал – зупинити урок. Перш ніж вийти з онлайн зв’язку, потрібно пройтись по алгоритму дій.

1. Повідомляєте учням, що по місту оголошено сигнал «Увага всім! Повітряна тривога».

2. Акцентуєте увагу учнів фразою «Ви йдете в безпечне місце, яке встановлене за правилами вашої сім’ї».

3. Акцентуйте увагу учнів фразою «Натисніть кнопку «вийти з конференції»» та кнопку «виключення комп’ютера».

4. Акцентуйте увагу учнів фразою «Після сигналу «Відбій тривоги» доєднаєтеся до занять за розкладом».

5. Дочекайтесь щоб усі учні, які є слухачами, вийшли з онлайн зв’язку.

Примітка. Виконання алгоритму дій займає до 30 секунд. Демонструйте впевненість у своїх діях.

Поради вчителям

1. Поставтесь до педагогічної праці, як до головного змісту Вашого життя. Створіть у собі вчителя!

2. Будьте ерудованими, відмінно знайте свій предмет, цікаво та доступно викладайте навчальний матеріал.

3. Умійте поважати кожного учня і бачити в ньому особистість.

4.Умійте керувати власними емоціями та розвивати позитивні почуття до дітей.

5. Навчіться любити дітей. Люблячи їх, не заробляйте дешевого авторитету всепрощенням, невимогливістю – це розбещує дітей.

6. Будьте справедливими, розумійте своїх учнів.

7. Будьте вимогливими до себе, самокритичними, не порушуйте педагогічну етику.

8. Умійте терпляче виправляти його помилки – думки, дії вчинки; навчіться переконувати.

9. Будьте ввічливими, доброзичливими, життєрадісними, людяними.

10. Хай завжди учні бачать у вас старшого друга, порадника, людину, яка підтримає, зрозуміє, дасть пораду.

11. Ніколи не принижуйте людської гідності дитини, будьте непримиренними до подібних дій Ваших колег.

12. Станьте вимогливими та будьте витриманими у стосунках з учнями.

Для того щоб бути найкращими вчителями:

1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).

2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).

3. Якщо в тебе з”явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.

4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам”ятайте: думати про себе – ваш головний обов”язок.

6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:

”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.

Як запобігти вигоранню вчителів під час карантину

Карантин — це кризове навчання

Зараз проходить навчання під час кризи. Це відбувається тому, що багато хто вважає, що карантин — це хоумскулінг, домашнє навчання або онлайн-навчання. Однак насправді це кризова ситуація: сьогодні поза межами школи перебувають 1,5 млрд учнів у всьому світі. Діти зараз пеебувають вдома, а вчителі намагаються відновити таку-сяку тяглість навчального процесу. Проте, ми всі разом маємо видихнути і усвідомити, що вчителі не зможуть просто скопіювати все, що було в школі, і повторити це на дистанційному навчанні. Отож давайте всі зійдемося на тому, що кризове навчання не буде ідеальним.

Коли з освіти забрали саму структуру школи, видно, наскільки великим є розрив у доступі до освіти, у рівності можливостей сімей: хтось може не мати інтернет-зв’язку, комп’ютера чи гаджета вдома, хтось не в змозі забезпечити повноцінне харчування своїм дітям і не має доступу до соціальної і медичної сфер послуг.

Другий аспект кризового навчання: під час карантину відсутня соціальна структура школи. Той безпечний простір, який діти і батьки мали завдяки школі і на який могли покластися, тепер зачинений. Тож маємо, перш за все, впевнитися, чи забезпечений базовий рівень потреб дітей удома.

Чому вчителі досі не перейшли на онлайн-навчання? Деякі країни, як наприклад Фінляндія, вже давно практикують онлайн-інструменти в навчанні. Проте світова реальність така: якщо ви не належите до 10 % заможних регіонів світу, ви не зможете в один момент просто перескочити на онлайн-навчання — це так не працює. Неможливо перейти на онлайн-навчання у звичайний, некризовий час — адже тоді буде 50 % дітей, які мають можливості для цього, і 50 % — які не мають цих можливостей, тож вчителям довелося б нести подвійне навантаження в роботі.

Зараз, в умовах пандемії, саме час для змішаного навчання, але перед тим ми повинні впевнитися, що всі діти мають однакові стартові умови для цього.

Можемо отримати пандемію вчительського вигорання

Що це означає? Це означає, що дітям треба забезпечити їхні базові потреби до того, як ставити високі академічні цілі. Звісно, навчання дуже важливе під час карантину, про це ніхто не сперечається. Але більш важливими є здоров’я, безпека та добробут дітей. Ми всі живемо в різних умовах і реальностях — залежно від контексту ваш психоемоційний чи фізичний стан дуже відрізняється від стану інших сімей.

Закриття шкіл на карантин найбільше впливає на незахищені прошарки населення, адже часто школа є місцем безпеки і позитивного спілкування для дітей. У відповідь на це полягає в тому, вчителі намагаються відтворити цю соціальну структуру школи поза школою — вони поєднують друзів і однокласників онлайн, дають їм можливість спілкуватися і проявляти себе через сторітелінг чи інші креативні шляхи. В таких умовах проявляється робота класних керівників.

 

Дистанційне навчання: підтримка учнів і чітка структура роботи

Дистанційне навчання вже існувало раніше: в деяких регіонах вчителі надсилали поштою завдання учням з віддалених місцевостей, деінде таке навчання відбувалося через теле- чи радіоуроки на центральних каналах, і діти надсилали роботи вчителям. Ці методи дистанційного навчання існують досі в багатьох країнах світу. Сьогодні багато хто сприймає дистанційне навчання через призму онлайн-освіти, але через великий розрив у можливостях і доступі до цифрових технологій у різних регіонах онлайн-навчання може бути доступним лише 50 % учнів. Тож кожен вчитель опиняється перед викликом — треба впевнитися, що всі його учні отримують усе необхідне для навчання.

Дистанційна освіта включає в себе  синхронне і асинхронне навчання.

Синхронне — це онлайн-відеоконференція наживо: учні одночасно беруть участь у занятті, спільно проходять процес навчання і спілкуються тут і зараз.

Асинхронний підхід — це коли вчитель завантажує або дає учням лінки на вже готові записані відеоуроки чи матеріали, учні опрацьовують їх самостійно.

Вчителі мають пам’ятати: батьки ваших учнів працюють з дому, вони зайняті цілий день, тож не навантажуйте дітей великими і складними завданнями. Не сподівайтеся, що вам вдасться скопіювати все, що ви зазвичай робите в класі, під час дистанційного навчання. Натомість подумайте, що зараз, під час пандемії, найважливіше для учнів? Їм важливо мати змогу взаємодіяти з тим, що відбувається навколо. Тому дуже важливо підлаштувати навчальну програму з вашого предмета до реального світу і сьогоднішніх проблем, щоб діти могли описувати і проживати свій досвід.

Працюйте з очікуваннями під час дистанційного навчання.

Педагоги не можуть працювати 24/7, бо ми просто вигоримо і знесилимось. Тому ключовий момент — чіткі інструкції, коли саме і в якій формі учні мають здавати роботи, коли їх перевірять і виставлять оцінки. Учні та батьки повинні мати доступ до тієї платформи, де завантажують свої роботи. Найважливіше — зрозуміти структуру робочого дня під час дистанційного навчання: це має бути уніфікований підхід, залежно від віку дітей.

Для початкової школи не можна проводити чотири онлайн-уроки підряд,оскільки діти будуть втомлюватися і постійно відволікатися на соціальне оточення. Вчителі можуть зібрати дітей у спільному відеочаті на 20-хвилинну сесію сторітелінгу і окреслити, які теми діти вивчатимуть сьогодні.

Такі зустрічі онлайн можуть бути навіть щотижневими, якщо у вас та ваших учнів обмежений доступ до інтернету, а уроки транслюють на радіо чи телебаченні. Тобто, ви маєте подбати про ефективну комунікацію з учнями і батьками, і ви точно не хочете, щоб ваші учні та їхні батьки перевіряли свої мейли та месенджери кожні 5 хвилин в очікуванні наступних інструкцій і дедлайнів.

Педагоги Дистанційне навчання має свої труднощі. Ми несподівано пірнули в нього, і багато вчителів були не готові швидко перейти до нових методів викладання. Але карантин може тривати ще не один тиждень. Тому найбільш ефективний підхід — змішане навчання: віртуальний клас і супровід чітко структурованого самостійного навчання кожного учня.

Онлайн-навчання: не винаходьте велосипед знову

Вчителі дуже стресують з приводу онлайн-навчання: хвилюються, чи зможуть організувати навчальний процес онлайн так, щоб усі діти були залучені, чи зможуть впоратися з усіма процесами і виправдати очікування. Хтось з вителів відчуває тривогу, хтось може не мати потрібних знань для онлайн-освіти, хтось може не мати доступу до технологій.

Пам’ятайте, ви не зможете скопіювати все, що робите в класі, в онлайн-форматі.

Проте, можна розробити алгоритм дій: ви починаєте з програми — дивитесь, які теми зараз мають проходити учні. Обираєте стиль педагогіки — синхронний, асинхронний або змішаний і відповідно підбираєте інструменти, які вам доступні і є найбільш зручними.

Не варто заново винаходити велосипед, користуйтеся тим, що вже є. Щодо контенту — вам не треба записувати власні відеоуроки, адже останні 10 років у мережі з’явилася ціла купа матеріалів, треба просто знайти потрібну вам тему. Використовуйте одну з платформ для спільної командної роботи ваших учнів, це дуже важливо.

Що можуть зробити вчителі, підтримуючи учнів, в ході ЗНО?

Варто пам'ятати, що сліпе зубріння й нагромадження громіздких параграфів, заданих додому, не врятують. Інформацію потрібно структурувати, розкладати по поличках і логічно пов′язувати із залученням емоцій.

Важливо утриматися від різких зауважень, оціночних суджень на кшталт: "Як ти складатимеш ЗНО, ти ж нічого не знаєш!". Не наголошуйте на слабостях учня, спочатку завжди говоріть про хороше. Не кажіть дитині: "Ти не зможеш", "Ти не встигнеш". Краще кажіть: "Давай стежити за часом, щоб виконувати швидше, це тобі згодиться на тестуванні".

Будьте обережними, застосовуючи, тиск на відмінників. Це однаковою мірою стосується і вчителів, і батьків: "Відмінники, на жаль, рідко вміють "користуватися" знаннями. Часто вони чудово знають матеріал, але не можуть його креативно використовувати. І часто вони стають заручниками свого статусу й не дозволяють собі ні помилитися, ні розслабитись. Відмінні оцінки — ми ж знаємо це — ще не перепустка у щасливе майбутнє. Дуже важливо саме відповідальним відмінникам давати дозвіл на помилку!".

На етапі підготовки дуже важливо навчити учня використовувати для саморегуляції діяльності різноманітні допоміжні засоби. Такими засобами можуть стати пісочний годинник, який відміряє час, достатній для виконання завдання; складання списку необхідних справ (і їх поступове викреслення по мірі виконання), лінійка, яка вказує на потрібний рядок, і т.д.

Важливо розвивати у дитини навички самостійного оцінювання своєї роботи. Наприклад, корисно запитувати: «А що Тобі самому сподобалось у Твоїй роботі?» Якщо учню важко відповісти на запитання, можна запропонувати йому оцінити роботу за декількома критеріями: правильність відповіді, швидкість виконання і т.д. Не варто поспішати пропонувати готовий розв’язок або відповідь. Навпаки, краще спочатку поцікавитися його думкою.

Необхідно розвивати в учнів функцію контролю, навички самоперевірки: після завершення роботи знайти помилки, самостійно перевірити результати виконаних завдань. Основний принцип, яким потрібно керуватися: «Зробив – перевір, якщо є час – перевір ще раз».

Пам’ятайте, що випускники у процесі підготовки до ЗНО, шукають і сподіваються отримати від вчителя психологічну підтримку, що проявляється у вербальних позитивних оцінках або позитивних підкріпленнях в ситуаціях тривоги та хвилювань. Причиною хвилювання можуть бути сумніви у повноті та міцності знань, у власних здібностях: логічному мисленні, вмінні аналізувати, можливостях уваги та пам’яті. Стрес у незнайомій ситуації, стрес через відповідальність перед батьками і школою посилює хвилювання і додає тривоги. Допоможіть учню відчути впевненість в своїх силах, сформулюйте програму успішного проходження ЗНО.
Є деякі психологічні закономірності підготовки до тестування випускників, які повинні враховувати педагоги при навчанні: 
1. Виділяти головне.
2. Бачити подібне й відмінне, порівнювати.
3. Працювати зосереджено.
4. Згадувати те, що потрібно для відповіді на запитання.
5. Узагальнювати та диференціювати.
6. Міркувати та робити висновки.
7. Робити схеми-конспекти, в яких на окремих аркушах у вигляді логічних схем, моделей представлений зміст вивченої теми.

     Так ЗНО — важливий етап життя випускника, але нам важливо пам'ятати, що це — лише етап. Та найголовніша порада перед ЗНО всім — пам'ятайте, це лише іспит, і життя після нього не закінчується.